Ніби з ясного неба
впала вода,
Мирним людям
у мирну годину.
В хату нашу
влетіла біда,
Ніж підступно
всадила у спину.
Радіація –
сила зла
Не жаліє людей
і природи,
Проникаючи
в наші тіла
Генетичні
руйнує коди.
Сіють в душі
нукліди пітьму,
Місто Прип’ять,
сирени виють.
Блок четвертий
навіяв журбу,
Там літа –
секундами миють.
У повітрі
і в серці – списи,
Голову
атом схиляє…
Господи! Бачиш?
Чуєш? Спаси!
Бога країна благає.

Розбитий реактор
ковтає життя,
Кричить на весь світ
я – ваше дитя.
Нищівна пухлина
захоплює землю,
Прорвало відлуння
генну греблю.
І смокче, і топче
атом нас.
На сотні літ
приречений час.